На даний момент 9 гостей на сайті

Пошук на сайті

Пожертва на храм

Опитування

Оцініть наш сайт

Лічильник відвідин

СьогодніСьогодні12
ВчораВчора103
В цьому тижніВ цьому тижні454
В цьому місяціВ цьому місяці712
Загальні відвідиниЗагальні відвідини350488
Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа

Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа

e-mail
Рейтинг Користувача: / 0
НайгіршеНайкраще 

У пориві духовного захвату, що охопила серця учнів, Петро вигукнув: «Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі.» (Мт. 17:4). Нам може здатися, що ці слова Петра - плід звичайної людської радості. Бажання зробити намети представляється нам якимсь дитячим, що не відповідає важливості моменту. Однак слід пам'ятати, що ці слова Петро промовив, будучи осяяний світлом нетлінним Божества. У них - прагнення долучити весь світ до світла Преображення, на радість цього дива. У цих словах - пророцтво про майбутню місію Церкви у світі, бо зробити шатрі - означає створити на землі обитель, будинок для святині, зробити так, щоб усі голодні і спраглі Божої правди могли приходити до цієї святині; щоб нетварне світло Преображення розлилося по всьому всесвіту; щоб вся земна дійсність стала білою, як сніг, просяяла, як просяяли на горі ризи Спасителя

Подив учнів досяг межі, коли всіх осінила біла хмара, і з неї пролунав Божественний голос: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!»(Мт. 17:5). Учні Христові отримали з самого неба підтвердження істинності бачення Божественної слави Христової - Сам Бог Отець свідчив про Христа як про свого сина, закликаючи всіх слухати Його. Таким чином, свідченням Бога Отця підтвердилося пророкування Мойсея про Месію, як про великого Пророка. Але тільки після Його воскресіння апостоли зрозуміють, що Ісус Христос - Бог, і лише після П'ятидесятниці, навчені Духом Святим всій повноті істини, проголосять божество Сина як очевидці Його Слави.

Святоотецька думка, що поглиблюється в священну таємницю Преображення, бачить його з трьох боків. По-перше, що є Преображення для Самого Христа, що нового розкрив Він нам в Собі. Тут найбільш прихований момент Преображення, і тому святі отці уникають докладно розмірковувати про нього, щоб земними словами не спотворити невимовного. По-друге, розглядається участь в Преображенні святих пророків Мойсея та Іллі й апостолів Петра, Якова та Івана, ця сторона події висвітлюється набагато докладніше. По-третє, Преображення Христове є невичерпне джерело морального навчення і духовного повчання.

Святкуванням Преображення Господа Церква сповідує з'єднання у Христі двох єств - людського і Божественного. Преображення є явище Сина при свідоцтві Отця у Святому Дусі, тобто одкровення всіх Осіб Святої Трійці. Для Спасителя Преображення полягало не у зміні, не в якому-небудь зростанні Його Божественної природи, що володіла початковою повнотою, але в доказі Його Божества у природі людській.

В учнів, зведених на Фавор, дією Божества відкрилися духовні очі, завдяки чому вони виявилися здатні споглядати Божественне Світло. За думкою святого Григорія Палами, Фаворське Світло - це «Слава Божа» і «Царство Боже», у ньому апостолам була відкрита «таємниця восьмого дня», таємниця того світлоносного «града», Нового Єрусалиму, про який свідчить Апокаліпсис. «Господь преобразився не без причини, але щоб показати нам майбутнє преображення єства нашого і майбутнє Своє пришестя на хмарах у славі з ангелами», - говорить святитель Іоанн Златоуст.

Посвячення в таємницю майбутнього століття були удостоєні лише обрані з числа дванадцяти апостолів, «стовпи» апостольського лику (Гал. 2:9), які одні лише були відзначені зміною імені, виконаним над ними Христом. Ці обранці разом з пророками Мойсеєм і Іллею уособлювали на Фаворі всю Церкву - у цьому еклезіологічному сенсі Преображення. У євангельському оповіданні Преображення мало ще одне значення: воно повинно було при прийдешній Голгофській знеславі Христа укріпити апостолів у вірі, дати їм непорушне свідоцтво Божества Ісуса Христа та добровільності Його хресних страждань і смерті.

Крім того Преображення має відношення особисто до кожного християнина: чи можемо ми, маючи ту ж людську природу, що й апостоли, стати учасниками Преображення, доторкнутися до життя майбутнього віку, сприйняти Фаворське Світло? У цьому прагненні до озаріння нетварним Світлом і складається духовний сенс нашого життя. Образ цього прагнення показав Сам Господь на Фаворі у Своїй молитві. За свідченням святителя Григорія Палами, маючи на Собі від Себе Самого нетварна Світло, Спаситель не потребував молитви для освітлення Своєї плоті, - молився ж Він щоб показати, що блиск походить від молитви, від з'єднання розуму з Богом. Тому й християнину, охочому удостоїтися свого особистого Фавора, належить постійно вправлятися в молитві і чесноті, одвертаючись від земних помислів і спрямовуючи свій розум, свою любов до Бога. Віра в те, що ця мета досяжна, що обоження людської природи можливе - найважливіший момент християнського вчення про людину.

Обоження є умова, передування порятунку. Саме тому Преображення - запорука Воскресіння. Глибокий повчальний зміст Преображення міститься в окремих його символах. Висота Гори означає по блаженному Феофілакту височину духу над земними прихильностями, без чого споглядання небесного неможливо. Сама Гора знаменує необхідність двох подвигів - боголумності та праці, без чого неможливо зійти на висоту: богодумність підносить розум вгору, праця ж сприяє смиренню. Гора вказує також на усамітнення і безмовність, що сприяють молитві. Багатозначне і саме обрання Христом місця, де сталося Преображення, оскільки Фавор (תָּבוֹר) єврейською означає чертог чистоти та світла. Зводячи учнів саме на Фавор, Господь бажав, щоб з самої назви гори випливало, що для прийняття Божественного Світла необхідне очищення покаянням.

Пішовши за Христом, учням Його не були чужі сподівання тих же радощів земних, до яких так прагнуть всі люди. Вони на початку думали, що Христос дасть їм радості земної, забезпечить достаток житті земного. Учні Христові були пройняті нетерплячим очікуванням, коли Христос відкриє на землі Своє славне царство? Коли подібні оманливі очікування зросли з особливою силою, Господь і схотів показати учням Свою Божественну Славу, щоб духовно змінити Своїх учнів, відкриваючи істинний шлях до слави. Щоб не похитнулася їхня віра в Його Божественну силу при вигляді того, як Він всіляко ухиляється від явлення Себе світу (Ін. 6:15; 7:1), і навпроти, терплячи все більше приниження від людей і гоніння від ворогів, Він хоче показати учням, що приховує Свою Божественну Славу за особливим наміром - вказуючи, що в справжню радість люди по гріхопадінню можуть бути введені тільки через страждання. Господь хоче випередити Свої страждання явленням Своєї Божественної Слави, щоб показати, що ці страждання добровільні, що вони не применшують Його Божественної Слави, якою Він завжди міг би від них позбавитися, що Його страждання необхідні для спокутування людей.

Це бачення преображенного Христа було безмірно солодким для очей, потішало серця блаженством, якого учні Христові не могли описати. І вигук Апостола Петра - це передчуття райської радості, блаженства майбутнього віку, невимовної радості Царства Небесного, з якою не можуть зрівнятися ніякі радості землі. У Преображенні Христа показується і наше перетворення - те, якою буде людина у вічності, якщо зодягнеться в Христа, буде жити з Христом і у Христі.

Преображення Спасителя було відкриттям вищого благодатного стану «Царства Божого, що прийшло в силі». На Фаворі засяяв не фізичне, а духовне світло божественної природи Христа, що до цього часу було приховане під покровом Його людської плоті. Чудо полягало в тому, що з фізичних очей апостолів спала пелена, що закривала від них духовний світ, і вони своїми духовними очима побачили Христа в Його Божественній славі.

Преображення було явищем слави, але наголос у Преображенні ставиться не на славу, а на Страстях.

Сенс Преображення - явлення слави, що передує Страстям, та шлях Христа є шлях Cтрастей, що приводять до слави.

Святкуванням Преображення Господнього Церква урочисто сповідує і прославляє з'єднання Божества і людства в особі Ісуса Христа і Його добровільні та справжні страждання заради нас і нашого спасіння.